Історія школи

Історична довідка про Семенівську школу

  Перші шкільні грамоти виникли ще в Стародавній Русі. У дореволюційній Росії з середини XIX століття працювали відомчі і приватні школи грамоти елементарного навчання,  де діти навчалися читати, писати, рахувати. У шістьдесятих  роках XIX сторіччя школи грамоти стали виникати і в  Україні. До того часу в селі Семенівка були однорічні й дворічні школи грамоти. Вони були нечисленними. Але з розвитком суспільства виникає потреба в оволодінні знаннями і навичками, які дозволили б  людині свідомо брати участь у соціальних процесах.
У першій церковно-приходскій школі навчалося 10 хлопчиків і 5 дівчаток. У другій школі - 36 хлопчиків і 15 дівчаток.
   Були дві школи грамоти. У першій  школі 21 хлопчик, 17 дівчаток. У другій  -30 хлопчиків і 16 дівчаток.
За наявними відомостями у 1874 р на Кизияры були відкриті однокласні початкові училища, які .утримувалися на кошти Земства, (це нижчий виборний орган місцевого самоврядування. Відав народною освітою, охороною здоров'я, створював велику мережу земських шкіл, лікарень та фельдшерських пунктів та аптек).
Земські школи - це початкові школи з трьохкласним і чотирьохкласним навчанням. Вони існували аж до 1917 року. З 1891 року школи грамоти були передані  Синоду - вищому державному органу Росії (1721 - 1917рр.) на правах церковно-парафіяльних шкіл. Церковно-парафіяльні школи - це початкові школи при церковних парафіях.  Перебували вони у віданні Синоду.
  У1884 році в селі Семенівка на кошти  Земства і парафіян  була
побудована  добротна одноповерхова цегляна будівля для церковно- парафіяльної школи неподалік будівлі Храму Святого Михайла (нині вулиця Михайлівська, будинок 55)
  У 1909 р церковно-парафіяльна школа відзначила свій  двадцятип’ятирічний ювілей  (збереглося фото).
       У той час у ній навчалося понад 200 учнів.
   1888 р був введений закон про загальну   початкову         освіту.    Діти          с. Семенівка  навчалися в ній до 1966 року. Це будівля не втомлюється дивувати перехожих і тепер своєю красою, добротністю цегляних стін, міцністю і витонченістю. Майстри того часу будували будинки добротно і на століття.
      У 1931 році Семенівська початкова школа була перетворена в семирічну школу, а з 1 жовтня 1943 року школа стала  називатися Семенівська неповна середня школа відділу народної освіти Мелітопольського  району.
       З 1 вересня 1959 року Семенівська восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа відділу народної освіти Мелітопольського району.
       З 1 вересня 1966 року Семенівська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням Мелітопольського району.
        З 1 вересня 1974 року Семенівська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа відділу народної освіти виконавчого комітету Мелітопольського району Ради депутатів трудящих.
       З 16 травня 1992 року Семенівська середня загальноосвітня школа відділу освіти Мелітопольської районної адміністрації.
        З 1 жовтня 1993 року Семенівська середня загальноосвітня школа I-III ступенів відділу освіти  Мелітопольської районної адміністрації .
                                                                          (Районний архів. м.Мелітополь)

Спогади Богатирьової Н.В., автора  книги « Історія села»

     На  роботу в Семеновську школу я прийшла  в 1957  році, маючи за плечима  вже чотирнадцятирічний педагогічний стаж.
Школа була вже восьмирічною. Очолював її директор Петров Василь Федорович. Це була практична, приваблива людина. У школі панував належний порядок, хоча заняття проводилися в дві зміни у трьох пристосованих будівлях колишньої церковно- парафіяльній школі. Навкруги була чистота, затишок. Вихованці школи охайно одягнені, скромні, ввічливі. Успішність учнів висока, дисципліна відмінна. Педколектив згуртований, дружний, діловий.
Вони тепло прийняли мене в свій педагогічний колектив на посаду вчителя початкових класів, за браком місця роботи за фахом. 1965 року наказом Мелітопольського РВНО була переведена на посаду вчителя історії. Відразу ж включилася в роботу Семенівського педколективу, тепер вже моєї рідної школи (за місцем проживання чоловіка Богатирьова Івана Григоровича).
З головою поринула в роботу школи. Було нестримне бажання працювати і працювати.  Всі громадські навантаження були мені по плечу.
      У 1966 р. правління колгоспу «Шлях Леніна» на чолі з головою колгоспу Савиним Григорієм Костянтиновичем подарувало школі  триповерховий будинок зі світлими класами - кабінетами, чудовою спортивною залою з необхідним обладнанням, бібліотекою, піонерською кімнатою, актовою залою, їдальнею. Споруда була розташована на  упорядкованому шкільному дворі  з посадженими багаторічними деревами: кленами, кулястими акаціями, квітковими клумбами. Двір був обнесений дерев'яним парканом; окремо стояла будівля з навчальними майстернями. Все милувало  око своєю новизною і зручностями.
   З 1966 р. школа стала середньою.  Семенівський педколектив поповнився новими кадрами-фахівцями. До школи прийшли працювати Рябуха (Черкашина) Галина Миколаївна -- вчитель фізкультури, Бикович Євгенія Юхимівна - вчитель математики, молоде подружжя вчителів фізики --  Івлєв Федір Семенович та Івлєва Катерина Василівна, Пархоменко Ірина Олексіївна - вчитель географії, Ареф'єва Ельвіра Леонідівна і Іванова Тетяна Олександрівна - фахівці російської мови та літератури, Кидалова Елеонора Василівна - вчитель української мови та літератури, Прядко Катерина Миколаївна – вчитель англійської мови, Логінов Володимир Костянтинович - вчитель історії. Омолоджений педколектив працював з повною віддачею сил. Колектив школярів жив цікавим кипучим життям. Серед учнів панувало зосередження, доброта, взаєморозуміння,товариство, взаємодопомога, довіра.
На ряду з навчальними заняттями проводилася цікава позакласна робота. Контингент учнів старших класів поповнювався за рахунок учнів Орлівської і Промінівськой восьмирічних шкіл. Для них колгосп збудував шкільний інтернат по вулиці Жовтневій, де була ідальня з триразовим харчуванням, спальні та навчальні кімнати. Завідуючою інтернатом була Акулова О.Г.
    В усіх класах проводилася цікава позакласна робота. Учні паралельних класів ревниво змагалися один з одним під девізом: «Один за всіх і всі за одного!», «Всім класом з класу в клас!», «Поруч жодного відстаючого!» і т.д.
    Проводилися КВК, конкурси, політбої, читацькі конференції, олімпіади, тематичні вечори, культпоходы, екскурсії. Працювали предметні гуртки.     Велику пошукову роботу вели учні історичного гуртка під керівництвом вчителів історії Богатирьової Н.В. і Логінова В. К.  Вони внесли вагомий внесок у створення музею «Історія села Семенівка», в якому знову відродили роботу Мироненко Н.В. і Безсонова Л. І.
Було налагоджено тісний зв'язок з громадськістю, колгоспом, з Сільською радою, з працівниками БК.
   Правління колгоспу надавало допомогу школі  в оформленні навчальних кабінетів та зміцненні матеріальної бази.  В свою чергу учні школи віддячували.  Вони з великим бажанням і задоволенням допомагали колгоспу в прополці та збиранні врожаю сільськогосподарських культур. Працював табір праці і відпочинку . Це була хороша школа трудового виховання. Вихованці старанно, з великою відповідальністю прибирали бур'ян, пололи баштан, кукурудзу, соняшник, буряк та інші городні культури. Учні з дитинства знали ціну хлібу.
    У Семенівській середній школі вперше в районі був обладнаний кабінет технічних засобів під керівництвом вчителя фізики Рахманова Костянтина Нікіфоровича. Перший відкритий обласний урок з історії для вчителів району з застосуванням технічних засобів довелося  апробувати мені. Урок вдався. Велику допомогу  школі надавали батьки учнів. Регулярно працював обраний батьківський комітет.
   Члени педагогічного колективу систематично виступали з лекціями серед населення. Зустрічі з дорослою аудиторією були необхідністю в роботі школи. Безпосередній зв'язок з виробництвом   формував життєву позицію, розширяв кругозір  у  вихованців та їх батьків. Насіння знань, посіяні вчителями - лекторами падали на благодатний грунт: люди працювали краще, зростали їхні духовні запити та інтереси. Колгосп «Шлях Леніна» був мільйонером.
     Обличчя школи створює не лише вчитель, але й той, хто з неї вийшов. Школа славиться своїми учнями. Зі стін нашої школи вийшли чудові хлібороби, трактористи, садівники, агрономи, лікарі, інженери, економісти і шофери.
Багато вихованців обрали благородну професію --  вчитель.
     Вчителі: Самошина Валентина, Богатирьова Олесандра, Миронець Ніла, Людмила Панкратова Людмила, Безсонова Лариса, Радькова Людмила, Бабакіна Людмила, Латишева Валентина, Расторгуєва Надія, Саженко Микола, Томілко Ліна, Самошина Євгенія, Літовченко Ольга, Анісімова Галина, Акулова Ірина, Черкашина Олена, Сергієнко Валентина, Радьков Юрій, Сушко Раїса та ін.
     Спеціалістами сільського господарства:  Богатирьов Борис, Григоров Микола, Цуварев Юрій, Мовчан Юрій, Цуцак Людмила, Бачуріна Олена, Бабакіна Галина, Залата Віра, брати Смоліни Олександр та Сергій, Ганзіна Алла, Мироненко Олександр, Новах Анатолій, Ломако Володимир та ін.
   Авіаційний конструктор (м.. Київ).: Безсонов Віктор Абрамович.
   Гірничий інженер: Богатирьов Євген Федорович
   Спеціаліст культури:  Богатирьова Олена .
   Професією лікаря оволоділи: Брати Сушко - Валерій - стоматолог, Геннадій – травматолог, Земзюлін Микола - лікар-терапевт, Богатирьова Тетяна - дільничний лікар-терапевт, Ганзін Микола - онкохірург, Ганзін Олександр - стоматолог-протезист, Мироненко Наташа -дитячий лікар, Турко Оксана -терапевт, лікар дермато-венеролог, Сінкевич Лариса - терапевт, Чертюк Валентин - терапевт, Мироненко Анастасія - сімейний лікар.

     Семенівська школа завжди була однією з передових шкіл району та області за всіма показниками роботи. Фотографія директора школи  Петрова В. Ф. і вчителів-маячків школи постійно прикрашали Дошку пошани мелитопольского райвно. І зараз Семенівська загальноосвітня школа не втратила своїх досягнень,а тільки примножує колишні здобутки і традиції.

Комментариев нет:

Отправить комментарий